Оксана КУЦЕНКО

* * *

У рік високого сонця швидшає вітер.
Баранячі душі хмар пасуться Подолом.
Забуваєш про все —
На котру із літер
Починалось для тебе це божевільне коло?

І поки це веретено зупиниш дике
І поки простір мовчань увібгаєш в камінь
І поки день порожній і без’язикий,
Цей день, що мучить інакше, бо він без тебе.
Вирваний птахом,
Криком вирваний з неба,
Затулися від щастя моїми руками.

Потім буде життя —
Ти прокладеш арики,
Я засаджу пустелю твоїми слідами.

***

© Оксана Куценко. Всі права застережені.