* * *
У павутинні
Забутих днів
Є сині-сині
Обгортки слів
— Солодко-кислих,
Мов карамель,
Для нас, затиснутих
Поміж скель.
Який тут відступ?
Який тут крок?
На темний виступ
Ляга листок…
Осіння сутінь
Огорне гай…
У дні забутім
Мені заграй
Недбалу й тиху
Свою печаль.
О, скільки крику
В однім “Прощай”!
Ти завтра — вгору
З глухим плачем.
З тобою поруч
Пройду дощем,
Здіймусь водою
Під небеса,
І все загоїть
Одна сльоза.
***
© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.