* * *
Зимовим дітям
Яке обличчя у зими
— З її грудьми холодно-білими,
З її суглобами болілими
І заржавілими дверми?
Вона бере надбитий глек,
Чаклує поночі над книгою
Й колючою таврує кригою
Старих натруджених лелек.
Найбільше їх шкода мені:
Вони ж бо змушені без галасу
Носить дітей, що не дождалися,
Щоб народитись навесні.
***
© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.