* * *
вже серпень при дворі — тяжка корона літа —
прозорий виноград — мов видутий зі скла
неголена щока — чорнила чернь розлита
на запах ранніх слив і на мигдаль тепла
важкий відхід зела
стає уже нестерпним
кінець завоювань
святковий сей бедлам
і я вже прийняла
важку корону серпня
піґулку розставань
мигдаль твого тепла
о осене твій сум
як завше густо-синій
о осене твій син
засохлий деревій
і я в собі несу
пунктирну терпкість ліній
що проникає в сон
і навіть порух вій
і знаю наперед
прийдеться зустрічати
повітря і туман
і сутінки ріки
закляклий очерет
дощів рухомі ґрати
останній караван
відправити з руки
туди де ластівки
квітучі олеандри
подалі від тенет
сріблястих павутин
та тільки на віки
приречені ці мандри
вертати де поет
гіркотний п’є полин
***
© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.