Ніна КУР’ЯТА

* * *

під посмертною маскою місяця
що сяйвом відбитим світиться
гуснуть тіні
ріднуть тіні
у вікон останньому мерехтінні
тіні живуть своїм власним життям
допоки їх господарі тлінні
(думаючи що вони незмінні)
смиренно сплять
сопуть монотонно
в великих спорудах
сіробетонних
і непевний інстинкт свободи
шепоче їм що вони вільні
й на ясні зорі на тихі води
виводить їх з божевільні
збудованої на фразах
про братерство рівність свободу —
свободу слова
свободу думки
свободу совісті —
про все одразу
і про те що їхнє життя
починається в світлі денному
а насправді при дні нужденному
вони можуть обрати
лиш ту стіну
на якій нічну
творитимуть таїну
поки що їхні
тіні

***

© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.