* * *
коли третя краплина впаде
мов некликаний гість
і освятить хреста
окропивши тіло його залізне
і проступить іржа золота
і його роз’їсть
своїми вустами облізлими
коли замерзне ріка
і зігнеться рука
в передсмертному порусі
у вікні промайне
тінь пташина чітка
ти згадаєш мене
в непоступливу пору сю
відчуєш на мить
той нежданий вогонь
від якого бувало так солодко
а ще — як болить
від любих долонь
найменшого
необережного доторку
коли на долоню твою
ляже серце бліде
безіменне
і ти спам’ятаєшся де
і завіса впаде
і згадаєш про мене
воно стиснеться так
як уміє кулак
і впаде крапля третя
остання
і твого освятить хреста
мов іржа золота
і тоді загадаєш бажання
***
© Ніна Кур’ята. Всі права застережені.