Пантелеймон КУЛІШ

LAGO MAGGIORE

    Хожу берегами,
    Та й не нахожуся;
Дивлюсь на сади зелені,
    Та й не надивлюся,

    Сади-виногради
    В воду поринають;
Поуз берег ясні смуги,
    Як срібло, сіяють.

    Шукаю-питаю
    Зеленої рути,
Щоб тебе, мій рідний краю,
    Навіки забути.

    В тобі, рідний краю,
    Люди туманіють;
По степах твоїх розлогих
    Будяки красніють.

    Тобі, рідний краю,
    Не дав Господь долі.
Розкинулась твоя доля
    Могилами в полі.

    Зійду на могилу,
    Гляну на Вкраїну…
Помандрую в чужі землі,
    Та там і загину.

(1861)

Джерело: друковане видання.