Пантелеймон КУЛІШ

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА

ПІСНЯ СЬОМА. Дума четверта

Обізветься на се тихим гласом Левко: «Гей, панове!
Ви — козацтво хоробре й палке, та, шкода, безголове.

Вас попи та дяки напідпитку малого навчають,
А великого вчити й на путь наставлять забувають.

Мене Бог сподобив без попа й без дяка просвітитись
І звичаїв козацьких без пляшки та чарки навчитись.

Непитущого ви за гетьмана собі обібрали,
Через п'янство ж своє у неволю погибельну впали.

То я ваших гріхів на свій пай не беру й не приймаю:
Через ваше безбожництво славу лицарську теряю.

Коли б ви горілок у човнах од мене не таїли,
По домівках тепер би в добрі та в шанобі сиділи.

Не так гірко мені з молодими літами прощатись,
Як в Петра Сагайдашного пентюхом з вами назватись.

Вже ніхто з вас не вернеться в Січ і на славну Вкраїну
І не скаже: «За те Кочубей у неволі загинув,

Що не кидав п'яниць із чайок у безодню морськую:
Через зраду гультяйську втеряв корогов золотую.

І не кожен по страті в обитель Господню полине:
Відопхне беззаконника Бог, в преісподню закине.

Дак нехай він і в пеклі з'ясує, що в слові і ділі
Був я честен, статечен, і плями не маю на тілі.

Бо не знавсь із жіноцтвом дурним; полюбивши ж Марусю,
Шанував її матір так, як би й рідненьку матусю, —

Шанував так, як Січ: бо я роду між вами не маю…
Кантемира ж невіру за брата собі не вважаю

І не хочу з фурдиги й кайданів один слобонитись:
З вами славен я був, з вами буду і смертю ділитись.

Шанував я Марусину матір, панове, святую,
То й не зводив з ума, не туманив дочку молодую.

Я ні разу, панове, й за рученьки з нею не взявся:
Мов зорею ясною на небі з землі любовався.

До криниці, панове, ходив я щоранку світочком
І втікав потай миру вишневим садочком.

Перечувши ж тепер, що вона вже велика цариця,
Моє серце страшенно болить, а душа веселиться.

Бо течуть із царициних рук милосердія ріки,
І Господь її душу за се не оставить вовіки.

Я й на небі її не бажаю за рученьки брати,
І в уста благодатні, зцілющі святі цілувати.

Оддалік там на неї любовно я буду дивитись
І коханнєм її перед Господом жизні хвалитись».

***

Джерело: анонімний дописувач.