Пантелеймон КУЛІШ

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА

ПІСНЯ П'ЯТА. Дума шоста

Мати мов німа стояла,
          Вельми дивувалась:
Не таким вона султана
          Бачити лякалась:

«І тебе він не займає
          І не обіймає?» —
«Ні, матусю: коло мене
          Навіть не сідає.

Він царює, верховодить
          За моїм порогом:
Тут постоїть, поговорить
          І відійде з Богом.

Їдьмо, мамо, помолімось
          За сю тиху душу,
Що й подумати про кривду
          Від її не мушу». —

«О! Молімося, дитино,
          Ще за двох до Бога…
Коли ж серце се покине
          Мука да тривога?»

І, схилившись на Марусю,
          Мати заридала…
А чого Левко здобувся,
          Ніже не сказала.

***

Джерело: анонімний дописувач.