Галина КРУК

* * *

Зранку
під балконом моїм
невміло виспіваєш альбу,
ніжну танучу пелюстку
відквітлої яблуні.
А навзаєм — цілунок,
кинутий самими вустами.
Хоч —
взаємність тобі не личить…
Ти, останній у місті лицар,
будеш скараний днем на горло.
Хто ж вечірній мені
заспіває про справжнє?..

1996