Галина КРУК

* * *

Живеш так,

немовби іще не відкрили Америки,

не винайшли колеса

    і не розносили пошти.

Пасеш свої бджоли

   із вечором-характерником

і вмієш літати —

  потрібен лише поштовх.

Щоночі ти — пес.

Тобі виється і чекається

попутнього вітру.

    Гризеш сподівання кістку,

що хтось той далекий,

  який з твоїм садом не знається,

надумає вислати

    вранішнім голубом вістку.

1996

© Галина Крук. Всі права застережені.