Галина КРУК
* * *
Живеш так,
немовби іще не відкрили Америки,
не винайшли колеса
і не розносили пошти.
Пасеш свої бджоли
із вечором-характерником
і вмієш літати —
потрібен лише поштовх.
Щоночі ти — пес.
Тобі виється і чекається
попутнього вітру.
Гризеш сподівання кістку,
що хтось той далекий,
який з твоїм садом не знається,
надумає вислати
вранішнім голубом вістку.
1996
© Галина Крук. Всі права застережені.