Галина КРУК
* * *
Зав'язла у буднях
і в'яжуть мене мотузками,
а люди, мов риби,
довкруг косяками пливуть.
Ах, пане, вступіться!
Ах, пане, посуньтеся! Пане!
Інакше мене
через вас
навпростець пронесуть.
І схлипнуть беззвучно
усі безголосі гітари
на згадку про ноти
а чи на догоду добі.
Минувши дощі,
що не можуть позбутися тари,
я знову панічно
себе не застану в собі.
Зостанеться кроку —
на подих,
на порух,
на порох,
на постріл у цятку мішені своєї спини…
О, скільки блукати
у довгих тупих коридорах,
де світло щоразу зникає
за рогом стіни?!
1991
© Галина Крук. Всі права застережені.