Галина КРУК
* * *
Несподiвано — дощ.
Напиватися крапель п'яних.
Не ступати в сумнi кав'ярнi,
де всюди — люди.
Ти втомився вiд змiстiв.
Тобi захотiлось плавно
обминати слова,
цi порожнi параднi блюда.
А дощу, а дощу —
певно, стане тобi по горло.
Мiцно руку тримай
на чиємусь плавучiм тiлi.
Той, що двiчi приходить,
листком тебе перегорне
i почне вiд початку.
Ловитимеш краплi спiлi.
Зневажатимеш стале.
Кохатимеш, мов востаннє,
обтiкаючих плiч
обнадiйливу випадковiсть.
Той, що двiчi приходить,
торкнеться чола вустами —
i вiдчуєш конечнiсть,
i крапель вагу,
i кволiсть.
1996
© Галина Крук. Всі права застережені.