Галина КРУК

* * *

Несподiвано — дощ.

 Напиватися крапель п'яних.

Не ступати в сумнi кав'ярнi,

    де всюди — люди.

Ти втомився вiд змiстiв.

  Тобi захотiлось плавно

обминати слова,

    цi порожнi параднi блюда.

А дощу, а дощу —

  певно, стане тобi по горло.

Мiцно руку тримай

на чиємусь плавучiм тiлi.

Той, що двiчi приходить,

    листком тебе перегорне

i почне вiд початку.

Ловитимеш краплi спiлi.

Зневажатимеш стале.

  Кохатимеш, мов востаннє,

обтiкаючих плiч

   обнадiйливу випадковiсть.

Той, що двiчi приходить,

    торкнеться чола вустами —

i вiдчуєш конечнiсть,

 i крапель вагу,

               i кволiсть.

1996

© Галина Крук. Всі права застережені.