Галина КРУК

* * *

В цьому мiстi всi жiнки тобi заздрили:
тобi очi приносило трiйко

 (о, трiйко!) коханцiв.

I було у вiтрах стiльки просинi —

              аж до хрускоту пальцiв.

Поїзди йшли на захiд,

   прощаннями не обслиненi.

Вiд'їжджаючi тоншали,

проводжаючi — залишались i сивiли.

А тобi небувалою тугою очi бiльшали.
Говорилось округло i вогко снiгами талими.
Легко давалися станцiї,

  вiдстанi,

            вiдрухи

пальцiв назустрiч.

 Дала б обидвi руки,

        але ж — трiйко коханцiв !..

Тобi заздрили зустрiчнi.

 Спинитись би, поки солодко,

i стояти лицем до вiтрiв,

   вiдгомiння прагнучи.

Трiйко мрiйних коханцiв,

    цiлуючи в щоку коротко,

сумнiвалися у твоїй

перманентнiй справжностi.

А ти устям уст,

  горла гирлом,

      ламкими пальцями

не належала жодному

в цiлому свiтi

                  коханцевi.

1996

© Галина Крук. Всі права застережені.