Галина КРУК
* * *
В цьому мiстi всi жiнки тобi заздрили:
тобi очi приносило трiйко
(о, трiйко!) коханцiв.
I було у вiтрах стiльки просинi —
аж до хрускоту пальцiв.
Поїзди йшли на захiд,
прощаннями не обслиненi.
Вiд'їжджаючi тоншали,
проводжаючi — залишались i сивiли.
А тобi небувалою тугою очi бiльшали.
Говорилось округло i вогко снiгами талими.
Легко давалися станцiї,
вiдстанi,
вiдрухи
пальцiв назустрiч.
Дала б обидвi руки,
але ж — трiйко коханцiв !..
Тобi заздрили зустрiчнi.
Спинитись би, поки солодко,
i стояти лицем до вiтрiв,
вiдгомiння прагнучи.
Трiйко мрiйних коханцiв,
цiлуючи в щоку коротко,
сумнiвалися у твоїй
перманентнiй справжностi.
А ти устям уст,
горла гирлом,
ламкими пальцями
не належала жодному
в цiлому свiтi
коханцевi.
1996
© Галина Крук. Всі права застережені.