* * *
серед наших ретельно
поголених облич
чую симфонію бритв
ось де
переляк
що зветься життя
гризуча туга
за явищами
фізіологічного взірця
в моєму порожньому гаманцеві
цілі скарби
і вони так
легко даються до рук
і так важко
проковзують крізь пальці
здираючи шкіру
і всі обличчя зазирають
мені в кишені
і все земне повітря
напинається мені в легені
серед різних ганчірок
не видко наших ніг
за які хапаються змії
і життя з переляку
отруюється тілом
і вивищується плитою
над могилою
і вивищується духом
над взуттям
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.