* * *
пласка сила
плеще в спину
рівно о
буруни котять весло
повзуть по деревині мурахи
висвітлювати мовчазну
терплячу навстіж
кожну розсипану колесом
поранену повну життя
і гіркого мигдалю
принаду
ринва
озерної дороги
шелестить листям зів’ялим
я дозволив тобі
літати над лататтям
гребінцем недовіри
вичесувати з волосся рибу
патрати її гострими зубами
обвивати ногами корчі
і зникати за обрієм
у судомі виру
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.