Remix
ми намагалися розчерепити
черепицю слів
щомиті клапоть падав
аби відмагатися світу
ми погноблено мовчали
бо ще не минула побожність
земля пашіла дощем
час зумкотів “я тебе полюбив”
земля
з білими держаками прапорів
підтикала воду
ніби спідницю
видива минулого
жужмилися навколо
мого гніву
що я аж прагнув
живої крови
сильніше за воду
сильніше за
нестримне бажання
не чути спраги
тут уже не зарадиш
стій
Христос воскрес
і це найліпше про що
нині говорять уголос
воістину
безлюдно
вітер безсило шамотів
і ми забавляючися
підмінювали поняття
я був Христос
який шукав свою матір
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.