* * *
кордони мого серця зупинилися
коли ми запізнали перші речі
цей дощ і сніг
і павзу вулиці
задушену удавану свободу
було так холодно
що ввечері подумалось
про смерть своїх сестер
з нестриманою пристрастю
і мріялось про
знищення братів
й бажалося відчути
в океані спраги
розпечений пісок
гарячий вітер
що б'є тобі в лице
що топче в писок
гнила матерія
струпілля
сад із дичок
виноградні хащі
усе мені кориться
кордони мого серця зупинилися
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.