Сарана
а про мене
то йшла сарана
немов Божа навала
і дощило
і щокожен починав
готувати свою релігійність
захищати від креозоту
розломлені трухляки
на відстані поклику
в серці моєму
як добрі старі плянети
щиро замість люб’язно
ми наближалися
і скивували головами
на знаки поваги
і миготіли крила
з панічною рівновагою
падав пісок
і дощило дощило
і не було деревця
щоб на ньому птиця
не чигала
чорною плямою
похлинені ноти
затоплені квіти
забруднені згуки
а про мене
то йшла сарана
і тікали дощі
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.