* * *
варто лише визирнути до віконця
після вечері
б’ють хвостами у великому колі
рибини
падає сніг усе долі та долі
і нікого одвідати
заворожений лід
умирає і нехай не болить
хто тобі їсти наварить
удосвіта
нехай з’явиться гість
і заростає стежина
а долоні розкриваються пелюстками
аби узяти решту з гривні
сонце
ген-ген на краю світу зникає
аж не видко з віконця
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.