* * *
перетворення яру на огорожу дерев має в собі
проґрес і визнання молекул і в будинкові гарно
тепло порядно все чесно і червень двигтить у
розтопленім небі зазираю у комин і бачу там
спеку дерев і бачу себе і не вірю тому що бачу
розкіш ростеш? вікно зазираєш? провалля впа-
деш? ще і зараз у мене перехоплює подих від
серця твого блискучого зануреного у вино леле-
чого ока що виросте в пагін і буде вигинатися
в дивному ритмі перетворення яру на огорожу
дерев
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.