Кіно
твоя долоня підхопила мої слова розгублено
твоя долоня зависла на ниточці руки
твоя долоня розтоплювала воском тепла
усі мої слова
і ми собі запарювали чаю
аби хоч на коротку мить не бракувало слів
аби вдихати царство поцейбіччя потойбічного
мовчати й говорити знов
і від чашок обрусу білого і цукру
все дужче віяло на мене відчуттям
реальности біжучого фраґменту
з мого кінематографічного життя
усе між нами свідчило про прощення
та гру акторську видавала гра
байдужним і безжальним голосом
казав я що любов пройшла
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.