Сон
я прокинувся як звикло
в своєму дитинстві
і побачив що нарешті
почалася зима
але блискавка розрізала світ
а грім нагадав
спроневірену тишу
годі спати
я встигну все це
іще раз прожити
дарма
що очі мої
ледве вирізняють з пітьми
обличчя
які супроводжують тишу
кожен віддих у ній
відлунює пострілом
і кожен поцілює мене у серце
і воно б'ється за двох
потойбіччя замулює душу
не жахає і жах
бо слова упівголоса
набучавіли радістю
і крейда ріже пітьму
під моєю рукою зима
як в дитячому сні
із дитинства
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.