* * *
пальці притискав до
пальців мережива свободи
шляхом у гру
мчав подірявив скроню
закохано кохав саму одну
механіку
носій
носійка
і пальці притискав
до коміра в пальті
ідилія займання єдности
моїх пучок з твоїми
близька була тоді як
пив ім’я
молився імені
і сам був наче літери
єдиного наймення
не озвучений
а пальці були скарлючені
а пальці скарлючені
як літери з наймення
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.