* * *
спека падає з неба
небо падає спекою
а до осени бризки
і кривавий кришталь
се обмова обмовлених
се погорда байдужих
і вигнання загублених
се життя через край
небо житиме в тисячах
вікон
лицях
у сутінках
забобони відкинувши
в намогильних вінках
се напрочуд все легко
се напрочуд все злущено
не добігти до зустрічі
не ввірватися в осінь
на спекотних плечах
спека падає в нори
небо топиться воском
восени нема певности
у звичайних речах
до обмови обмовлених
до зневаги загублених
неможливо вже звикнути
і не вірячи в час
в неземній прохолоді
у безгучнім відлунні
спека топиться воском
небо падає в нори
***
© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.