Костянтин КОВЕРЗНЄВ

ПРИМИРЕННЯ

мерехтить снiг над водою сухим очеретом
тане гримасами болю
чиститься лускою цистерн
i лише кисень залiзної риби
щезає радiсним смутком
бiлими скойками
йде шукання колишнiх надiй —
над снiгом замерехтiло небо
запалав очерет
як не пручайся
це щось бiльше за життя
мертве мiсто
частокiл акушерок
Iсус ся рождає
над нами над водою всерединi нас
пустий снiг вдаряє в порожню долоню

***