Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

небо сягнисто заклякло
доведеться починати все наново
розпалювати ненависть до зiр
аби трохи розвиднiло
аби видно було каменi
аби зовнi всi знайомi рибалки
були схожi на Господа Бога
i мали чудовий улов
на сьогоднi й назавжди
дiвчинка малювала рибу
i виходили кiльчастi хробаки
з виряченими очима
крiм неба було ще й море
але море далеко погасло
проковтнувши гачок

***