Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

бiла пам'ять ув'язненням
оговтує душу i мозок
вабить до себе інших
пiдточує все бiльше слiв
i своїм захопленням
обдурює полонених
уже бiльше нiколи не скласти
до пуття як уперше
два камені
що за свою красу
покаранi жовтим
тиша поцiлувала мене
тиша стереже тебе
метелик затремтiв
на уламковi скла
потiм безжурно лiтав
довкола свiтла
його подих так само пустотливий
на сiм крокiв
збережу твоє обличчя
аби не повiситися

***