Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

горло зозулi
iз цiлими оберемками
кущiв смутку
закрило серце гнiзда
а там пташенята
i все нерiднi
байстрюки червоноротi
просять хлiба землi
i нових слiв
а зозуля не вiдповiдає
настiльки велика її втома
вiд майбутнього

***