Костянтин КОВЕРЗНЄВ

У СНIГОВI ЗА ПОВОРОТОМ

у снiговi за поворотом
у пекельному щастi
що його захочу вiтати
невже я не вартий
античного снiгу прокляття
i зграї смачних смеркiв
котрi тiнi дерев
в оступачених тулубах смерти
я озираюся i менi здається
що то я озираюся
хвiртка вiдчиняється
i здається що вона
розтинає потилицю
твої очi залицяються до землi
а на нiй нiчого нужденного крiм снiгу
який розчахнувся лежати
у мешканцях глиняних хат
зазирни в перше-лiпше вiконце
на пiдвiконнi по всiх глечиках снiг
у печi вода
на печi снiговий дiд
а здається що то
не-снiг
не-вода
i не-дiд

***