Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

три верхи зiсподу
притулок пожвавлених м'язiв
закосичений яр
трьох нервiв
впритул у потилицю в серце
а фосфор мовчить жалiбно
його свiтло i гадки не має
про поезiю живої отрути
ми всi почережно
йдемо розколотити цукор
до найближчого будинку
вiдтак повертаємося враженi
а нашi чужi гостi
сидять на порцелянових тарелях
в оточеннi ножiв i виделок
нiби запрошуючи
робити так
як вважаємо за потрiбне

***