Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

просочується неквапливо
вiдчуття поваги
до синьо-зелених кленiв;
синє — вiд темряви
зелене — вiд збудження;
се почуття неквапливо iде
i воно поважне
тришкiре

трикриле

тривожне;

кiлька розгнiваних очей милої
розгiн гнiву
стовбичать бiля рiдного обiйстя;
сирiт горопашних гуртик
здалеку їм видно лiпше;
мiй ледве теплий чай
береже частуванням тепло
непомiтне як у килимi нитка
скону нитка така непримiтна;
i повага до всього цього
отак неквапливо сочиться;
а моя мила
на всi кулаки сльози тре
i здаються тi очi здалеку
дуже невтiшними
самотнiми близькими;
синiй i зелений кольори
вiдмовляються кочувати
один в одного;
i тодi сiль
раптово щасливо похрещених
розбiгається
малесенькими круп'янками
i вони виглядають здалеку
круп'янками бiльшими;
i повага до всього цього
отак неквапливо сочиться

***