Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

складенi у вузлик
вертання в життя
дощiв борозенки
матiоли
i жах
що ось пишний спiв пирхне
що ось темрява засвiтить нiч
i обличчя лишиться справжнiм
складеним у вузлик проваллям
i горiтиме цiлу нiч
цвiллю хлiба окрайця
доки розв'яжуть очi
свiту не стане
по правдi по правдi
для того вино отруєне
аби не забути смак

***