Костянтин КОВЕРЗНЄВ

* * *

Хто вiдтак сказав би,
що золота середина
вищерблена…
Повис. Повiзерунчастий.
То — вибалок,
який схиливсь до крину.
Повiтрям жеврiє
троюджена анґiна.
Злодiйкувато зникну
в тiнь дерев
i висхлого дощу,
коли русалки
з'являться з води.
Тут, на асфальтовiй стернi,
що вкрилася горбами,
їх налякає лiто
(зникаючи трагiчно) —
у прiрвi, за кущами,
серед листя —
оскаженiлим вiд тепла
обличчям.

***

© Костянтин Коверзнєв. Всі права застережені.