* * *
Твій погляд
як синя калюжа настрою
Я знаю
як відіб’ється ранок
Ти встанеш
і біля вікна
запалиш каштанову свічку
Що з того?
не знаю. Була і нема…
А настрій чомусь
у зеленім обрамлені.
Ти хочеш
малювати у кадрі вікно
Запалюєш вогник –
кладеш у долоні тепло
І не знаєш –
чи згасне каштанова свічка,
коли подує вітер.
Сидиш. Не чекаєш. Горить.
Затуляєш долонями. Зігріваєш.
Малюєш зелені очі
у синім обрамленні.
/м. Ірпінь/
***
© Марія Ковалик. Всі права застережені.