Марія КОВАЛИК

РОЗМАЛЬОВУЮ СВІТ

Йдуть засніженими вулицями сни. Легко так. Просто. Звуки дивляться вгору і падають з неба.
Бігають дерева по алеях. Мрії топляться у теплі. Сонячні очі дивляться вдалеч.
Хвилями долітають вітри. Блідістю віють. Зашторені вікна мовчать про свято. Натомість, відчиняються дверцята душі.
Пахне ладаном небо. Котиться вгору надія. Дим струменіє по колу.

***

© Марія Ковалик. Всі права застережені.