ФОТОКАДРИ
Не кричи до мене вітрами,
я не знаю – де шум, де крик.
Заколисую море снами,
а Тебе не знаходжу у них.
Заспокійливі мрії в конвертах
і загублений кимось час.
Не кричи мені в цій круговерті,
не нанизуй на нитки страх.
Обійми мене цвітом тополі
і забудь про невчасний крок.
Загуби мене в пам’яті своїй,
напиши мені пилом зірок.
Час – фотограф не знає кордонів,
а до Нас залишається крок.
Не впусти мене в вир полонів,
кадр за кадром. Наш вихід. Лиш вдвох.
***
© Марія Ковалик. Всі права застережені.