Лариса КОВАЛЬ

* * *

І він сказав мені:
“Ви жінка цикламенова”.
Він був високий, гарний,
що аж боязко.
І ще сказав:
“Не вирветесь від мене Ви”.
А я втекла в дощі,
в свої обов’язки.

Застигла я розгублено
у сутінках.
Знайомо плинуть фарб
рожеві плями,
то журиться у шафі
літня сукенка,
і в’януть цикламени
в порцеляні.

***

© Лариса Коваль. Всі права застережені.