* * *
Минуле — вокзали у біобедламі,
Хвилини мовчання, вагітні чеканням,
Скрегоче об колії часу відламок, —
Мовчання, чекання печально повчальні.
І очі відсутньої жінки вологі,
І вечір, зачатий в холодному стресі,
Спинається мляво — мінливо на ноги
В безглуздій якійсь недописаній п’єсі.
Це я, а чи хтось на пероні блукає,
Чи зірка погасла упала із неба?
То знов народився з минулого Каїн,
Бо пам’ять чиясь відвернулась від себе.
***
© Лариса Коваль. Всі права застережені.