* * *
Настане час, надвечір сяду мовчки.
Скалки пісень залишу під дощем.
На ранок повилазять мухоморчики,
Поназбирають в брилики мій щем.
Забігають навколо в білих капцях,
Я бачила таких колись у сні,
І на червоних в цяточку кружальцях
Замерехтять покинуті пісні.
Вже у садку солодкі сині сливи, —
Пробігло літо, майже й не було.
Але березі, як дівча цнотливій
Торкнула осінь пензликом чоло.
***
© Лариса Коваль. Всі права застережені.