САД ЗАЛІЗА
Подалі від омріяних заток
З гори йдуть Олександра й Олександр
Упевнено заходять в сад заліза
Їм очі пестить давня арматура
І поки мова – вічно молода
І поки твориться –
Вони ведуть розмову
Та тішаться з хрустіння
Битих ламп
Іржі на імпортних кросівках
З’ясовують вузлів чавунних зміст
І між собою
Змовницьки сміються…
6 листопада. 1999 рік.
© Олег Коцарев. Всі права застережені.