Олесь КОРЖ

* * *

Я намагався, клянуся, скажімо, Святим Антонієм.
Я уникав юрби, хоча хто з нас не був юрбою.
Завтра Зелена неділя – хвала світовим гармоніям –

Спробую знову забути себе,
одночасно з тобою.

Сонні уривки часу крутяться аж до п’ятої,
У голові оркестри, але, як правило, камерні,
Слухаю звуки музики десь і колись доп’ятої
Мною, можливо в Києві, або в якомусь Гамельні.

Бачу тебе босоніж, злами фігурки гострої,
У часопростір уплетені теплі стежки несходжені.

Має відмінні правила пересування в просторі
Кошик, на воду кинутий десь по моїм народженні.

Річку давно накручено, стука’ її машінерія.
Сам би хотів поглянути, що в механізмах діється.
Дивне штукарство коїться, всуціль якась езотерія.
Маю шалену мрію, і в неї потроху віриться.

***

© Олесь Корж. Всі права застережені.