* * *
Прийшла весна, щось тягне на сонети,
Романи, марнославство і Бетговена.
Весна: і все живе під знаком овена.
Вечірня лінь, печерні силуети.
Зима колишня вбита і похована.
Росте трава — товстішають поети.
Ясновельможний люд сіда в карети.
Тремтить під квітнем вулиця брукована.
(Луна, що йде від лютень і флояр —
діонісійська риса цих вакацій,
чи те, чому дорожчає доляр,
чи ті слова, які не знав Горацій)
Бреду собі невидимою стежею,
і власну траекторію простежую.
***
© Олесь Корж. Всі права застережені.