ЛИПНЕВА ІНТЕРЛЮДІЯ НА ЗАМКОВІЙ
Музеум, співи, сонце, і сади,
Предивне літо, дзвони, сміх кобіти.
У вітрі найніжнійшому сидіти.
Як було б добре втрапити туди.
Повір, заради цього варто жити.
Там сонце гусне в вуликах, мов мед,
Білявки вуста млосно червоніють.
Друзяко, слухай, сурми мідно піють.
Друзяко! Не вагайся, ну… Вперед!
Це, певне, сон. Вона така вродлива
Не була ще ніколи, як тепер.
— Дозвольте запросити на шпацер,
Цо пані хце: морозива
чи пива?..
***
© Олесь Корж. Всі права застережені.