* * *
Мій оптимізм то корабель,
я сам у вигляді монети
тьмянію наче. Сонце, де ти?
Знайди мене за шаром стель.
Не повертати для прикмети.
Поволі сохне акварель.
Чи знаєш ти, що ми поети,
А світ — готель?
Там павутиння й хробаки
(знавці снування навпаки)
Все дуже просто на словах.
Здається, просто бути богом.
Я маю меч і чисту тогу,
я поки вітром не пропах.
***
© Олесь Корж. Всі права застережені.