* * *
Нас тримають стовпи кривотесані,
які додають обачності.
Обабіч крокуючи,
бачите?
дороги, протерті колесами.
На споді мовчать метелики
(хвилясті серпневі вогники),
і світять долоньки-човники
у наших імен переліки.
Допий мою пам’ять кавою,
тримай мої сни у кошику,
пробий мою спину воскову
травою з очей, іржавою.
Є зимний світ і дивний дім,
червоний дим тече у нім.
***
© Олесь Корж. Всі права застережені.