Оксана КОПАК

* * *

Впасти сісти лягти і встати
все одно незручно якось жити так
закохатись померти народитись
все одно не врятує від спраги
піти повернутись зробити дурницю
вже було колись і навіщо взагалі
роздати гроші бідним поетам
на пляшку на книжку направо й наліво
згадають в буфеті напишуть в газеті
читатимуть єті, бікфути і зомбі
і заклик хірурга не брати
брудними руками чиєсь ще живе серце
не грати ним у регбі теніс пінг-понг
не робити ставки в казино на чиюсь душу
не продавати за безцінь ненароджених
не приватизовувати метеликів
не ховати за рукав пікового валета
не грати вар’ята не розповсюджувати вошей
не клепати скарг на своє минуле кохання
не солити цукру і не перчити меду
а взагалі то спакувати дорожню торбу
чи наплечник чи валізу і гайнути
за місто де стоїть хатка на курячих ніжках
заритись у сіно з улюбленим
томиком поезій чи з паном своїм і так
провести літо до горизонту
а сіно залишиться у формі шортів
які ви носити і мете разом
ти і твій пан адже вони чорні
усім до лиця і прати легко
не купуйте дешевих фотоальбомів
не знимкуйтеся з незнайомими
краще посадити на плече літо
у формі чорних шортів і дати собі
і комусь і їм і всім чистий як небо спокій

***

© Оксана Копак. Всі права застережені.