* * *
Вік, коли ламаються кістки,
Просто так, бо їх торкнула старість.
Вік, коли приходять невістки
Дотрощити те, що ще зосталось.
Вік, коли з’являються малі
І щось ліплять лагідно для тебе.
Вік, котрий згинає до землі,
А точніш – випростує до неба.
Коли тіло стомиться ходить,
Тек душі запрагнеться летіти.
Тільки б вибрать правильно: куди?
Тільки ж як дивитись потім звідти?
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.