* * *
За склом машини – білий день
І білий-білий сад –
Едем, котрого марно ждем:
Він не прийма назад.
Вже повсихали ті грушки
І сливи – диво з див.
Дерева інші – не такі,
Хтось інший посадив.
А ми – плоди того гілля,
Котрого вже нема.
А ми всі родом звідсіля –
А тут – така зима…
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.