* * *
З обіймів матері-матерії
На клич небесного Отця
Ми все порвемо –
І повернемось.
Житейське море,
Перед берегом,
Де розбиваються серця,
Свою гармонію – невпевненість
Залиш зі мною до кінця,
Жіночно-місячну наповненість
І мерехтливе сяйво хвиль
Із туги – радості любовної,
Звідкіль лиш крок – до божевіль,
До поглинаючого хаосу,
Де все огидне і брудне, –
А закохалась чи злякалася –
Житейське море все збагне.
Та не скисаючої жалості –
Підкине солі й холодку.
Я ще з тобою не прощаюся –
Перепливаю, як ріку.
***
© Вікторія Климентовська. Всі права застережені.